Реалізація Концепції національно-патріотичного виховання в системі позакласної роботи школи

 

Мета: набуття молодими громадянами соціального досвіду, готовності до виконання громадських і конституційних обов’язків, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин, формування особистісних рис громадянина Української держави ; створення сприятливих умов для всебічного розвитку дітей, їхньої адаптації в соціумі, ціннісних орієнтирів, засвоєння морально-етичних норм, сприйняття власної індивідуальності, впевненості в собі через заходи, спрямовані на виховання любові до рідної землі, усвідомлення самовизначення під час вибору професії, співпраця з батьками, закладами охорони здоров’я та громадськими організаціями.

 

Ідея досвіду: формувати національну та громадянську свідомость шляхом збереження та збагачення традицій і звичаїв українського народу

 

Моє педагогічне кредо:

«Життя дитини повноцінне лише тоді, коли вона живе у світі гри, казки, музики фантазії,творчості. Над цим і працюю».

 

Теоретичну модель змісту національно-патріотичного виховання можна окреслити тріадою «громадянин – патріот - гуманіст» (мал. 1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Характеристики ознак кожної складової представлені у таблиці 1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Патріотичні переконання містять у собі знання, поєднані зі щирою впевненістю в їхній істинності. На необхідності розвитку патріотичних переконань у дітей наголошував великий педагог-мислитель Я.А. Коменський, щоб «вони могли захищати все, що вони вважають істинним, добрим, чесним».

До патріотичних переконань належать:

- визнання визначальної ролі народу й Батьківщини в житті людини;

- визнання здатності українського народу побудувати власну державу й навести в ній порядок;

- віра в майбутнє України та українського народу;

- віра в невичерпні сили, талант, неповторність, працьовитість українського народу;

- віра в незламність, силу, стійкість, міць та справедливість держави.

Мета переконань полягає у підведенні дитини не тільки до розуміння певних положень патріотичних почуттів, а й до внутрішнього їхнього сприйняття.

Таким чином, успішне виховання свідомого громадянина-патріота вимагає від вчителя постановки завдань та окреслення шляхів їх реалізації через послідовну систему виховних заходів.

Важливе місце у громадянському виховання учнів займає позакласна діяльність. Громадянські якості формуються в процесі безпосередньої участі дітей у виховних заходах, які носять різноманітний характер: це бесіди, диспути, зустрічі, тематичні конференції, участь у пошуково-дослідницькій роботі, екскурсії та інше.

У нашій школі створено таку систему виховання, яка забезпечує формування національної свідомості молодого покоління, моралі й світогляду.

Наша школа має стати тим місцем для особистості учня та вчителя, де духовно збагачуватиметься кожен учасник навчально-виховного процесу, формуватиметься громадянська зрілість і особиста відповідальність за свій внесок у національно-культурне відродження України, у розбудову держави. Дуже  хотілось би, щоб дитина у нашій школі не готувалася до життя,, а жита, і тому важливо нашому педагогічному колективу побудувати виховний простір так, щоб він сприяв гармонізації відносин між дітьми і вчителями, школою і родиною.

Це складний і тривали процес передбачає комплекс організаційних, дидактичних, методичних, методичних, психологічних, виховних заходів. І позакласна робота не просто найголовніша складова, але й фундамент цієї ідеологічної системи.

Так, у 5-8 класах є обов’язковими виховні години, на яких вивчаються символи, обереги України, основні закони нашої держави. Ось їхня тематика: свою Україну любіть», «Моя Україна – червона калина», «Політична культура молодої людини», «Прапор, герб – ознаки держави», «Я – громадянин України», диспути «Чи задоволений я рівнем громадянськості» та ін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виховна година «День вишиванки України», 6кл.

 

Для учнів 9-11 класів обов’язковими є такі форми роботи, як:

1. Семінари, круглі столи, конференції:

• «Наше місто у роки Другої світової війни»;

• «Утверджувати ідеали культури миру – служити миру».

1. Уроки мужності:

• «Мужні визволителі мого отчого краю»;

• «Цей подвиг звучить у піснях і легендах сьогодні».

1. Виховні години:

• «Я – громадянин-патріот незалежної держави»;

• «Моя земля – земля моїх предків».

1. Усні журнали:

• «Долі учнів нашої школи обпалені війною»;

• « Батьки, діди заповідали мужність».

1. Тематичні, оглядові екскурсії:

• У краєзнавчі музеї метою вивчення матеріалів експозицій, фондів, їх використання у виховному процесі;

• До музеїв військових частин, установ, підприємств, вищих навчальних закладів.

Особливо велику роботу проводить шкільний музей Бойової слави нашої школи. Він є діючим центром національного виховання учнів. Тут зібрано багато матеріалів, які використовуються під час проведення виховних заходів у класах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Батькам рекомендуємо такі форми та методи патріотичного виховання дітей у сім’ї:

• ознайомлення дітей із сімейними бойовими та трудовими традиціями;

• бесіди про героїчні подвиги українського народу;

• читання та обговорення з дітьми книг на військово-патріотичну тематику;

• спільний перегляд героїко-патріотичних фільмів, телевізійних передач;

• заохочення дітей до участі у догляді за могилами воїнів та надання допомоги ветеранам Другої світової війни (в рамках акції «Зірка пам’яті»;

• розвиток інтересу до військової професії і служби у Збройних силах України;

• фізична підготовка та загартування дітей.

Національно-патріотичне виховання учнів у дусі постійної готовності до захисту своєї Вітчизни необхідно проводити систематично, цілеспрямовано і наполегливо, з чітко визначеною перспективою, зорієнтованою на основні завдання навчально-виховного процесу.

До провідних завдань патріотичного виховання, які я ставлю перед собою у вихованні дітей, належать:

• формування національної свідомості, любові до Батьківщини, бажання працювати заради держави;

• забезпечення духовної єдності поколінь;

• виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки;

• формування усвідомленого зв’язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю;

• формування політичної та правової культури учнів шляхом залучення їх до роботи в органах учнівського врядування.

Для їх успішної реалізації важливо правильно визначити віковий етап, на якому стає можливим активне формування у дітей патріотичних почуттів, та зуміти дібрати такі форми й методи роботи, які стануть найбільш ефективними у вихованні дітей певної вікової категорії

Професор Дрогобицького педагогічного університету О. Вишневський виділяє три етапи розвитку патріотичної свідомості людини:

1. Етап раннього етнічно-територіального самоусвідомлення є основою, фундаментом патріотичного виховання. Він припадає на дошкільний і молодший шкільний вік. На цьому етапі формується почуття патріотизму.

2. Етап національно-політичного самоусвідомлення, припадає на підлітковий вік, коли дитина з лона сім’ї та школи переходить у громадське середовище. На цьому етапі відбувається приєднання юнацтва до різноманітних дитячих й молодіжних громадських, політичних організацій і об єднань, які в змозі допомогти виховати сьогоднішнього школяра, завтрашнього громадянина України.

3. Етап державницько-патріотичного самоусвідомлення, коли поняття «національного» виходить за межі етнічності та сягає рівня державності. Характерними рисами даного етапу є вияв любові, поваги до своєї держави як головної мети нації.

Як педагог-організатор я працюю з учнями різних вікових категорій. Тому при формуванні в дітей патріотичних почуттів враховую відмінності розвитку патріотичної свідомості на різних вікових етапах.