Роль учнівського самоврядування в контексті національно-патріотичного виховання

 

До учнівського самоврядування  ставлюся як до особливого способу виховання, коли діти, «граючись» у демократію,  відкривають для себе нові можливості, а саме: «бути реальною часткою навчально –  виховного процесу,  впливати  на  його  результати».

Наш час потребує лідерів нової формації. Людей компетентних, відповідальних, здатних мислити неординарно. Проблема виховання таких лідерів – це проблема підготовки людини  майбутнього, людини, яка відповідає вимогам  ХХІ століття.  Вихованню  покоління лідерів, успішних людей сучасності, сприяє широке запровадження учнівського самоврядування – адже участь  у ньому є справжньою школою, наукою і мистецтвом управління для майбутніх фахівців.

Переконана, що виховання дитини на сучасному рівні вимагає від педагога творчого підходу до роботи, особливо у виборі методичних прийомів і засобів. Практика  показує, що такі підходи у висвітлені конкретно поставленої теми стимулюють учнів до активності, зацікавлюють їх та вимагають від них  чіткої дії. У своїй роботі керуюся словами грецького філософа  Квінтіліана: « Дитина – не посуд, який треба наповнити, а світильник, який потрібно засвітити».

Мрію про те, щоб у колективі учнів, вчителів та батьків панувала атмосфера творчості і взаєморозуміння, тому неодноразово звертаюся до скарбниці педагогічних надбань, користуючись мудрими порадами відомих українських та зарубіжних педагогів, зокрема настановами Софії Русової,       «…  намагаюся дати широкий, вільний розвиток усім духовним силам і здібностям дитини, який піднімає її особливу вартість і дає майбутній людині змогу бути корисною для  іншої людини та суспільства загалом».

Працюючи із дітьми слідкую, щоб дитина у  школі не просто готувалася до життя, а  щасливо жила. І тому намагається  вибудувати виховний простір так, щоб він сприяв гармонізації  відносин між дітьми і вчителями, школою і родиною. Головною метою своєї роботи бачу у педагогічній підтримці дитини в урочний та позаурочний час, яку реалізує у підборі такого типу стосунків між учнем і учителем, при якому школяр залишається на відповідній позиції стосовно своїх проблем і може отримати допомогу педагога, коли його зусиль вже не вистачає.

Участь підростаючого покоління в учнівському самоврядуванні – важливий шлях і умова залучення школярів до змін, які відбуваються у суспільстві. Відповідно до Концепції освітньої діяльності, Національної доктрини розвитку освіти, Статуту школи, на виконання Декларації прав дитини, Конвенції прав дитини на сучасному етапі розбудови правової держави і громадянського суспільства, для залучення вихованців до навчально – виховного процесу  у школі організовано і діє  учнівське самоврядування,   яке  живе  під  девізом : «Відпочиваючи, навчайся, фантазуй  і  розвивайся!» .

Ця система роботи пропагує основний принцип : «Кожному напряму роботи – свій орган самоврядування».

Переконана,  що  саме учнівське самоврядування через широко розвинену систему органів самоврядування забезпечує  залучення школярів до різноманітної діяльності у колективі, впливає на дотримання учнями прав і обов’язків, тому всю свою роботу спрямовую на співпрацю на принципах рівності, гласності, демократизму.

З метою активізації, залучення учнів до усвідомленої та систематичної участі у вирішенні важливих питань життя школи ми обрали модель учнівського самоврядування – учнівський парламент.

Учнівський парламент – це добровільне об’єднання старшокласників, яке діє відповідно до мети і Статуту, разроблених старшокласниками. Заснований учнівський парламент уособлює демократичну та самодіяльну атмосферу, захищає та забезпечує права всіх учасників колективу, сприяє формуванню в них громадянськості, організаторських якостей, допомагає педагогічному колективу проводити різноманітні заходи, є їх ініціатором.

Членами учнівського самоврядування є учні нашої школи. Я, як педагог-організатор, перебуваю у ролі наставника і консультанта, надаю методичну та практичну допомогу школярам, координую співпрацю міністерств.

Створення системи учнівського самоврядування у нашій школі відбулося поетапно: опитування всіх учасників навчально-виховного процесу про необхідність самоврядування; розгляд питання на засідання ради школи; створення органів учнівського самоврядування по класах, вибори загальношкільного самоврядування; визначення дієвих напрямів роботи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Роботу самоврядування школи здійснюємо через організацію цікавого життя колективу. Мету та завдання учнівського самоврядування втілюємо через різноматні заходи: свята, конкурси, інтелектуальні ігри, «круглі столи», виставки малюнків, випуск газет, інформаційних вісників, звіти творчих центрів; проведення загальношкільних  зустрічей – лінійок, різних свят, конкурсів, змагань, інтелектуальних ігор, лекції – диспути, інтелектуальні ігри, години поезії, заочні подорожі, екскурсії в минуле тощо.  Вважаю, що саме такі форми та методи роботи сприяють активізації шкільного життя, зацікавленості учнів справами колективу.

Учнівська організація дитячого самоврядування перебуває  весь час у пошуку сучасних нетрадиційних методів роботи, які створюють широкий простір для виявлення творчого потенціалу кожного учня та дітячої спільноти. Завдяки цьому в школі діють програми з підготовки, організації та проведення позакласних культурних  заходів, дозвілля однокласників, рейди-перевірки,  тури, акції. Протягом чотирьох років із року в рік робота ради стає дієвою, помітною, більш самостійною.

«Незалежність – це стан душі, його наш народ має ще виробити в собі. Україна стане справді вільною, коли українець звільнить себе від рабства в собі, відродить високе почуття національної гордості й особистої гідності».