Діти, школа, вчителі...

                                             Слова усім відомі і знайомі. Але в                                                   кожного свої спогади, емоції,                                                        почуття викликають вони.                                                           Найчастіше — це дитинство, сміх                         радість  спілкування  з  друзями-однокласниками, веселі ігри, уроки, перерви, свята, походи...   І вчителі, які спливають час від часу у твоїй пам’яті до кінця твоїх днів; від яких ти взяв щось для себе; слова, сказані ними, живуть в тобі і ти звертаєш на них увагу навіть у зрілому віці. Дивно, але так воно і є. Нікуди від цього не дінешся.

Школа... Колись ти бурхливо жив у ній, вчився, швидко ріс і мужнів, а тепер вона живе в тобі тихо і непомітно, але завжди присутня, готова зринути у пам’яті в будь-яку хвилину. І деколи хочеться повернутися у її багатоголосся і дзвінку радість, в ту дитячу безтурботність, де все було так просто і легко. Хочеться відчути той політ фантазії на грані здійсненності. Це справді найкращі роки у житті людини. Тому й приходять ці думки з таким теплом і легкістю, тому й не забуваються шкільні роки. І хочеться сказати про школу і вчителів найкращі слова.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Школа — велика дитяча країна, 

В ній відкривається білий наш світ. 

Тут пізнає себе кожна дитина, 

І відправляється звідси в політ. 

Знань надається тут першооснова, 

Жити, дружити учились ми в ній. 

Школу скінчили та линемо знову 

В дзвінкоголосий і радісний рій. 

В школі так щиро сміятися вміли, 

Рішення легко приймалися в нас. 

Впевнено всі ми до мрії летіли… 

   А повернутись не сила й не час…